«Ми москалям не здаємо»: чому ринок не сприяє переселенцям в оренді житла

Через відсутність регулювання ринку оренди в Україні та невирішеного питання з соціальним житлом переселенці стикаються з дискримінацією та вимушені переплачувати за винаймання квартир. Про це йдеться у фільмі дослідниці ГО «Нова житлова політика» Віти Шнайдер.

Вона висвітлює ситуацію на основі історій вимушено переміщених родин, які винаймають житло у Львові.

На третій рік великої війни кількість вимушено переміщених людей в Україні становить 3,7 мільйона. Майже 39% за цей час переїжджали більш як тричі. Деякі повертаються додому після невдалих спроб закріпитися де-інде й наражаються на небезпеку.

Гроші

У 2022 році вартість оренди у Львові зросла на 210%, за даними Держстату. Таке зростання цін не можна пояснити інфляцією, оскільки воно значно перевищує її темпи.

Не можна пояснити високі ціни у західних областях і зростанням попиту. Переселенців стало більше у всіх регіонах, але переважно вони шукають прихисток недалеко від дому. Частина просто не має грошей для переїзду за кордон і життя на заході України.

Ставлення

Ціна є не єдиною перешкодою під час пошуків квартири. Багато орендодавців відмовляються селити людей зі східних областей, з дітьми й тваринами.

23-річна «Яна» (ім’я змінено) з Мелітополя живе у Львові з немовлям і чоловіком-військовим, та платить за оренду 12 тисяч гривень із комунальними. Під час пошуку квартири вона стикалася з негативним ставленням. Зачувши, що родина переїхала зі сходу, їй відповідали: «Ми москалям не здаємо». Також завищували ціну, коли дізнавалися, що чоловік військовий.

Власники часто не бажають здавати людям із тваринами, дітьми, військовими у родині, російськомовним, з інвалідністю, та й просто переселенцям. При цьому більшість переселенців — саме жінки з дітьми.

Прихистки — вже не рішення

Чимало людей досі лишається жити у прихистках. Це переважно ті жінки з дітьми, що не можуть заробити достатньо грошей, за які у Львові можна орендувати квартиру.

«Десь дати можливість “перебути” — це вже не потрібно. Недавно була на зустрічі ООН, і там розказувати, що треба припинити інтервенцію міжнародних партнерів у вирішення питання тимчасового проживання. Уже настав той час, коли уряд і місцева влада мають давати якісь рішення стосовно довготривалого реагування. Прихисток як частина кризового реагування має закінчитися», — зазначає Катерина Довбня, яка координує прихисток від ГО «Феміністична майстерня».

Наведені нижче графіки показують, що переселенці дедалі більше переселенців орендують житло: лише за пів року частка тих, хто орендує, зросла з 7% до 53%.

Тіньовий ринок

Війна загострила нерівності між тими, хто володіє житлом, та орендарями, зауважує Галина Сухомудь, дослідниця житла з Технічного університету Берліна.

У тіні перебуває до 90% сектору оренди. Це означає, що орендарі не захищені від виселення, бо не мають договорів чи інших гарантій, які б підтверджували їхнє право на проживання.

Зараз оренда в Україні регулюється лише цивільними договорами. Держава ніяк не контролює ані терміни проживання, ані обмеження вартості оренди. Саме тому, коли на початку великої війни почалися спекуляції з квартирами в оренду у Львові, міський голова міг закликати лише до моралі орендодавців.

Регуляції

Чим більша частка житла перебуває в оренді, тим більша потреба регулювати цей ринок. Так, у Німеччині та Австрії діють найжосткіші регулювання.

Відомо, що в Україні велика частка житла у власності, однак щодалі це співвідношення змінюється. За даними Держстату за 2021 рік, в Україні в оренді перебувало 5% житлового фонду. Однак опитування, проведене у 2022 році центром CEDOS, показало, що 16% респондентів винаймають житло.

Розрізняють такі інструменти впливу на ринок приватної оренди: стимуляційні (субсидії, податкові знижки та заохочення соціального будівництва) та регуляційні (захист орендарів від виселення та раптового підвищення цін та обмеження орендної плати за квардартний метр).

Галина Сухомудь зауважує, що зміна тону — те, як ми говоримо про орендарів, теж допомогла би. Зараз ставлення до орендарів зверхнє — мовляв, вони недостатньо успішні, щоб купити власну квартиру; мовляв, мають бути вдячні, що їм «дозволили» пожити в чужій.